ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ У СЕМЕНІВСЬКОМУ НВК № 2
Мова – найважливіший засіб людського спілкування, а також спосіб сприймання світу, відтворення його в свідомості людини. А за словами класиків української літератури, це ще й «жива схованка людського духу»( Панас Мирний), «коштовний скарб народу» (Іван Франко). Народна мудрість стверджує: скільки знаєш мов, стільки разів ти людина. Всі основні європейські мови можна вивчити за 6 років, - стверджував Вольтер, а свою рідну треба вивчати все життя. Наша рідна мова впродовж століть, попри усі утиски, обмеження, переслідування і заборони, зберегла й себе, і свого творця – український народ. Про її красу, багатство і милозвучність відомо у всьому світі. Недарма Дмитро Білоус назвав її «дивом калиновим».
З 5 по 9 листопада у Семенівському навчально- виховному комплексі № 2 Семенівської селищної ради був проведений Тиждень української писемності. В рамках Тижня було проведено I етап XIX Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Учитель української мови та літератури Скрипніченко Лариса Григорівна провела радіопередачу, присвячену історії української мови та писемності. Для учнів 8 класу було організовано конкурс на кращий твір «Про значення рідної мови в житті кожної людини». Учитель української мови і літератури Черкесенко Віта Анатоліївна провела для учнів 6-А та 6- Б класів мовознавчу вікторину на знання української мови – «Я люблю рідну мову».
Вчора, 9 листопада –День української писемності та мови. Його відзначають у день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, який присвятив служінню слову не день – усе життя. Саме в цей День уся Україна писала радіодиктант єдності. Це не перевірка громадськості, а певне єднання навколо мови. Учні та вчителі нашої школи теж долучилися до цього свята знавців рідного слова. Об 11.30 усі бажаючі розпочали написання диктанту, який, як завжди, читав мовознавець Олександр Авраменко із радіостудії на Хрещатику.
Юрій Рибчинський писав:
Мова, наша мова –
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова…
А для мене, мово,
Ти мов синє море,
У якому тоне
І печаль і горе.
Тож не забуваймо, шануймо рідне слово. Бо це безцінний скарб народу!
