День Святого Миколая
День святого Миколая-19 грудня
Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. На честь святого княгиня Ольга побудувала один з перших храмів Київської Русі в середині IX століття – над могилою Аскольда в Києві. Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.
Українці з давніх часів вважають Миколая святим – заступником простого люду (до речі, його ім’я в перекладі з грецької означає «перемога народу»), особливо несправедливо скривджених. А ще він опікується тими, хто подорожує, та моряками. У нас цього святого називають «скоропомічним» — адже він завжди спішить на допомогу тим, кому вона потрібна. Сотні церков в Україні побудовані на честь Чудотворця Миколая. А в місті Миколаєві споруджено великий пам’ятник. В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить — дорогу стеле», а на Харківщині загадували: «Як на Миколи іній — буде овес». Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.
Батьки в ніч напередодні торжества кладуть презенти в дитячі шкарпеточки або взуття. Найчастіше це солодощі, цукерки, шоколад. Кажуть, що подарунки отримують добрі та слухняні дітки, а тим, хто погано поводився, покладаються лише камені або різочку (прутик). Проте маленькі хлопчики і дівчатка в очікуванні чарівного свята і подарунків не вередують і поводяться гідно, намагаючись сподобається Святому Миколаю.
Існує також загадкове повір’я: якщо в переддень чарівного свята загадати заповітне бажання, то Святий Миколай його обов’язково виконає. Діти, які вже вміють писати, в листах просять покровителя виконати свої мрії. Саме доброта і віра в чудеса здатна зберігати все найдорожче в людських серцях. Вважається, що свято Миколая — останній день у році, коли можна розрахуватися з боргами. Сам він — Божий угодник — мав багатства, але регулярно ділився з нужденними.
У давнину свята Миколая чекали і дорослі. Традиційно у цей день вони збирались та веселилися. А після гулянь запрягали в сани найкращих коней і каталися навколо села. Мовляв, так хотіли знати, наскільки слизький сніг випав цього року.
Важливим 19 грудня було і для дівчат, які готувалися стати під вінець. Вони знали, що засватати їх можуть перед Різдвом, тому заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг і прикраси, в яких мали зустрічати сватів, а також прибирали.
