Встановлення факту існування трудових правовідносин
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Трудові відносини виникають на підставі угоди (трудового договору або контракту) між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Встановлюючи конкретні трудові відносини, трудовий договір визначає правове становище працівника по відношенню до роботодавця.
Якщо трудовий договір між сторонами не укладений, трудові правовідносини відсутні.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено поняття трудового договору.
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Але під час працевлаштування випадки ухилення роботодавця від оформлення трудових відносин з працівником у відповідності до вимог трудового законодавства, що в подальшому зумовлює виникнення трудових спорів.
Якщо роботодавець відмовляється привести фактичні відносини з громадянином у відповідність до вимог трудового законодавства, факт трудових відносин, як факт, що має юридичне значення, може бути встановлений у судовому порядку, а, враховуючи наявність спору – у позовному провадженні.
Спори щодо встановлення факту трудових правовідносин або встановлення факту укладення трудового договору розглядаються у судовому порядку в порядку статті 315 Цивільного кодексу України.
Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Одним ключових аспектів, на який звертає увагу суд, при розгляді цієї категорії справ, є факт допуску до виконання трудових обов’язків.
Доказами про допущення особи до роботи можуть бути: заяви про прийом на роботу, заповнені працівником анкети, резюме, записи в журналі про передачу трудової книжки, підписи працівника про ознайомлення з будь-якими правилами на підприємстві, підписи про виконання зміни, фото на чи відеозйомка під час виконання певного виду роботи на робочому місці, трудової функції (акти здачі робіт, довіреності, видані роботодавцем на працівника, записи в книзі скарг і пропозицій, листування з клієнтом, покази колег по роботі, телефонні розмови, отримання пропускних карток до приміщення підприємства, службових телефонів, розрахункових карток та ін..)
У справі № 350/403/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про наявність трудових відносин між позивачем, який виконував будівельні роботи, та підприємством, оскільки відповідно до пояснень директора підприємства останній організовував процес трудової діяльності позивача та інших членів бригади: на власному автомобілі неодноразово привозив працівників до місця проведення ремонтних робіт, забезпечував їх будівельними матеріалами та обладнанням для Суд зазначив, що директор організував трудову діяльність особи, що свідчить про наявність між сторонами трудового договору, а не договору підряду, за яким саме підрядник організовує трудову діяльність і виконує її на власний ризик.
Право на працю визначене статтею 43 Конституції України і захищається не тільки при реалізації цього права, але і тоді, коли виконання трудової функції фактично закінчено. Факт трудових відносин важливий не тільки для відновлення порушеного права (виплата заробітної плати), але і як видно із вище наведеної практики Касаційного цивільного суду для реалізації іншого права конституційного права, а саме права на соціальний захист (набуття страхового стажу, що дає можливість у подальшому отримувати соціальні виплати), що визначений статтею 46 Конституції України.
Відділ “Семенівське бюро правової допомоги” Кременчуцького місцевого центру з надання безплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: смт. Семенівка, вул. Незалежності, 34; тел.: (05341) 91-2-43. Прийом громадян щоденно з 09.00-18.00 без перерви. Субота, неділя — вихідний.
