Стягнення заборгованості по заробітній платі у судовому порядку
Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Якщо строки виплати працівникові заробітної плати були порушені, заробітна плата була нарахована за певний період, але не була виплачена, її можна стягти у примусовому порядку.
Для стягнення заборгованості з виплати нарахованої заробітної плати працівник має право звернутися безпосередньо до суду в порядку:
- наказного провадження (вимога працівника про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати є безспірною);
- або позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та/або права на її отримання).
Право на звернення до суду в порядку наказного провадження
Для стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати працівник може звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу.
Працівник може звернутися до суду в порядку наказного провадження у разі якщо вимога про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати є безспірною (роботодавець не оспорює ні право вимоги працівника, ні суму заборгованості з виплати заробітної плати), що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції (районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду) за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування.
Працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Звернення до суду можливе як після звільнення працівника так і під час роботи в організації, якщо є заборгованість з виплати заробітної плати.
При зверненні до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати судовий збір не сплачується.
До заяви має бути додано докази:
- перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад: засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником тощо);
- підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).
Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
На підставі судового наказу, який є виконавчим документом, стягувач повинен звернутися до виконавчої служби з метою його примусового виконання.
Право на звернення до суду в порядку позовного провадження
У разі наявності спору щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати чи права на її отримання працівник може звернутися із заявою до суду в порядку позовного провадження.
Порядок звернення до суду (строки, судовий збір, докази) такий самий як і в порядку наказного провадження, але розгляд справи проводиться з викликом сторін та дослідження доказів у судовому засіданні.
Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму.
У разі якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
При подачі заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку працівнику необхідно буде розрахувати середній заробіток. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ « Про оплату праці » за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
За правовою допомогою Ви можете звернутися до відділу “Семенівське бюро правової допомоги” Кременчуцького місцевого центру з надання безплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: смт. Семенівка, вул. Незалежності, 34; тел.: (05341) 91-2-43. Прийом громадян щоденно з 09.00-18.00 без перерви. Субота, неділя — вихідний.
