Від поліцейського до захисника: історія Богдана Лінченка
#Активна_молодь_сильна_громада
#Наші_Захисники
Продовжуємо розповідати про молодь, яка працює та розвиває наш Семенівський край. Але сьогодні хочемо познайомити вас із нашим земляком, який нині боронить Україну від ворога — Богданом Лінченком.
Він жодного разу не пожалкував про свій вибір, а навпаки — гордиться тим, що може допомагати Україні відстоювати свої землі, свою територію, свою державу.
Ще зовсім недавно, до війни, Богдан працював у поліції, у відповідальній сфері. А нині — на фронті, в окопах, де триває жорстока війна. «Там я потрібніший», — говорить він.
Дитинство Богдана пов’язане із Семенівкою. Після школи його життя нерозривно з’єдналося з поліцією: він закінчив ХНУВС і з 2014 року працював у правоохоронних органах — спочатку в Семенівському відділі поліції, а згодом у Глобинському. Брав участь у зоні АТО у 2014 та 2018 роках. Після початку повномасштабного вторгнення восени 2022 року у складі зведеного загону виконував завдання у місті Куп’янськ на Харківщині, а в травні-червні 2023 року — у Херсоні.
Наприкінці 2023 року Богдан прийняв для себе дуже важливе рішення — стати до лав захисників України та перевівся до складу ОШБ «Лють», полку «Луганськ-1». Уже в лютому 2024 року він був призначений на посаду в цій бригаді. «Чому такі самі сини, чоловіки, батьки, як я, віддають своє життя та здоров’я, обороняючи Україну, а я ні? Для мене це здавалося неприйнятним», — пояснює Богдан свій вибір.
«Служити у «Люті» — це бути частиною великої, сильної родини, яка творить історію та є однією з найефективніших бригад на фронті», — говорить він.
Богдан зізнається, що війна не залишає світлих спогадів, а лише біль і втрати. Найважчими були моменти, коли доводилося зі сльозами на очах витягувати загиблих побратимів, не маючи права навіть на мить втратити контроль над собою.
Водночас він пишається тим, що, виконуючи завдання у ролі старшого групи, зумів зберегти життя всім своїм бійцям. Навіть у найважчих умовах вони знаходили вихід і поверталися живими.
Його віддана служба відзначена численними нагородами: почесним нагрудним знаком «Срібний хрест», відзнакою Президента України «За оборону України», а також нагрудним знаком «Лють».
«Хочу звернутися до всіх мешканців громади, а особливо до тих, хто сумнівається: поліція воює. І це не тільки «Лють» — є багато інших поліцейських батальйонів, які боронять країну. Дякую кожному, хто долучився до зборів для мене та мого побратима Віктора Михаська, які організував БФ «Разом до перемоги» (волонтер – Назар Борисенко», — наголошує боєць.
Зараз Богдан проходить лікування у місті Івано-Франківськ, попереду — реабілітація. 7 червня 2025 року під час штурму ворожих позицій він наступив на міну, унаслідок чого отримав множинні переломи, розриви правої стопи та ампутацію пальця. Та попри це, Богдан не втрачає сили духу і мріє якнайшвидше повернутися до побратимів.
«Про майбутнє не думаю, поки триває війна. Зараз мої плани — боронити Україну. Єдина мрія — наша Перемога і мир у державі. А вже після цього буду будувати подальше життя», — говорить він.
Ми бажаємо Богдану якнайшвидшого одужання, здоров’я, підтримки від рідних і друзів. Пишаємось, що у нашій громаді є такі мужні земляки. Нам є ким гордитися. Удачі тобі, Богдане!
