Інформує відділ земельних відносин: мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ): хто повинен платити?
Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ): хто повинен платити?
Мінімальне податкове зобов’язання (далі - МПЗ) - це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у т. ч. фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням. Це визначено пп. 14.1.114-2 Податкового кодексу України
Законом України від 30.11.2021 № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» введено поняття мінімального податкового зобов’язання, для платників податків, зокрема, фізичних осіб, у яких у власності чи користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.
Першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.
Платниками мінімального податкового зобов'язання є резиденти, які володіють та/або користуються (орендують, користуються на умовах емфітевзису, постійного користування) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.
Визначення загального МПЗ фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи - підприємці, здійснюватиметься контролюючими органами за податковою адресою таких осіб до 01 липня року, наступного за звітним.
Якщо земельна ділянка передана в оренду (суборенду, емфітевзис або інше користування) МПЗ буде визначатись для орендарів таких земельних ділянок у порядку, встановленому ПКУ.
Тобто, для фізичних осіб, які відповідно до норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» оформили взаємовідносини щодо передачі сільськогосподарських угідь в оренду, емфітевзис або інше користування, МПЗ контролюючим органом не визначається, оскільки за такі землі його сплачує орендар.
МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Держреєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування (пп. 170.14.3 ПКУ).
Розрахункова сума МПЗ визначається за формулами, встановленими статтею 381 ПКУ та залежить від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки .
Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки для розрахунку МПЗ застосовується коефіцієнт із значенням 0,04, а починаючи з 2024 та за наступні роки – значення коефіцієнта становитиме 0,05 від нормативної грошової оцінки землі.
Як розрахувати мінімальне податкове зобов’язання?
Порядок розрахунку залежить від того, проведена нормативна грошова оцінка земельної ділянки чи ні.
Якщо нормативно грошова оцінка проведена, МПЗ розраховується за формулою:
МПЗ = НГОд x К x М / 12.
МПЗ – мінімальне податкове зобов’язання;
НГОд – нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;
К – коефіцієнт на 2022 та 2023 роки становить - 0,04, а із 2024 року вже становить 0,05;
М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
Якщо нормативно грошова оцінка не проведена:
МПЗ = НГО x S x К x М / 12.
МПЗ – мінімальне податкове зобов’язання;
НГО – нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по області з урахуванням коефіцієнта індексації;
S – площа земельної ділянки, гектарах;
К – коефіцієнт на 2022 та 2023 роки становить - 0,04, а із 2024 року вже становить 0,05;
М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
Сума всіх сплачених податків відповідного платника у залежності від системи його оподаткування не має бути менше ніж МПЗ.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Мінімальне податкове зобов’язання не визначається для:
- земельних ділянок дачних та садівничих кооперативів (товариств);
- земель запасу;
- невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
- земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;
- земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
