Мовчазні рядки з історії
Багато речей у житті можна відкласти на потім. Але є те, чого не можна залишити на завтра — це вдячність. Вдячність тим, хто вистояв, хто захищав, хто подарував нам мирне небо. Їх залишилося зовсім небагато… У нашій громаді — лише двоє. Та яких!
Григорій Прокопович Олексашенко зі Слюзівки та Михайло Миколайович Руденко з Нової Олександрівки — живі легенди, останні свідки тієї страшної війни, які не з книжок знають, що таке фронт, біль втрат і цінність життя. Народжені у 1927 та 1924 роках, вони зустріли війну ще зовсім юнаками, але повернулись із неї мужніми чоловіками, із пораненою душею й нестерпними спогадами. Їхня молодість згоріла в окопах, під снарядами, в маршах і штурмах.
9 травня селищний голова Людмила Милашевич, як і щороку, відвідала наших дорогих ветеранів. Разом із нею до ветеранів завітав і депутат Семенівської селищної ради Андрій Скрипка. Гостям було важливо не лише вручити подарунки, а й побути поруч, висловити слова щирої вдячності. Бо найцінніше — це спілкування.
А розмова того дня велася довго. Ветерани згадували фронтові дороги, побратимів, повоєнні роки. Григорій Прокопович читав вірші — про хліб, як святу основу життя, і про солдата, який пройшов крізь пекло війни. А поряд була його вірна дружина — Віра Степанівна, яка все життя підтримувала чоловіка.
Михайло Миколайович, незважаючи на поважний вік, зберігає бадьорість духу й тіла: щодня він робить зарядку по 45 хвилин! А ще, як завжди, щедро ділиться рецептами здоров’я і життєвої сили, які випробував на собі.
У їхніх очах — мудрість прожитих років, біль пережитого і водночас — світло. Світло перемоги, світло надії. І кожна зморшка на їхньому обличчі — це мовчазний рядок із історії, яку вже не перепишеш, але мусиш берегти.
Ми схиляємо голови перед Григорієм Прокоповичем та Михайлом Миколайовичем. Ваша стійкість, відвага, ваша віра в Україну — неоціненні. Ви — сумління і гордість нації, живий урок для молоді.
Нехай вас оберігає доля! Здоров’я вам, спокою, любові й турботи близьких.
Світла пам’ять тим, хто не повернувся з війни. І вічна шана тим, хто дожив до сьогодні.
