Національний герой та символ України
09 березня 2021 року минає 207 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Лише кілька фактів з біографії поета. Народився Тарас 09 березня 1814 року, помер - 10 березня 1861 року. Це культова особистість української нації. Шевченко був поетом, драматургом, художником, громадським та політичним діячем. А сьогодні він - ще й національний герой та символ України.
Найвідомішою збіркою Шевченка є "Кобзар". Вірші поета перекладено більш як 100 мовами світу. Пам'ятники Тарасові Григоровичу встановлено у різних куточках планети. Усього їх нараховується понад 1200.
Деякий час Шевченко був вільним слухачем Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Найвідоміші його картини - "Катерина" (1842), "Циганка-ворожка" (1841) та "Селянська родина" (1843). Немалу популярність мають і автопортрети генія.
Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки й настрої, які були важливими в житті українців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX — на початку XX століття чи не єдиною книжкою в більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати.
В історичному розвитку України Шевченко — явище незвичайне своїм місцем у літературі, мистецтві, культурі. Походженням, становищем та відомістю Шевченко — виняткове явище також у світовій літературі. З 47 років життя поет пробув 24 роки в кріпацтві, 10 — на засланні, а решту — під наглядом жандармів. Шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І. Франко:
Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком і вказав нові, свіжі й вільні шляхи професорам та книжним ученим.
Багатогранна творчість Шевченка була і залишається одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості українців. З новою силою відчутний тепер її вплив на різні сторони духовного життя української нації.
Шевченко був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Його літературна спадщина обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і два уривки з інших п'єс; дев'ять повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), чотири статті та понад 250 листів.
